бродяга
БРОДЯГА, и, ч. Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. Поплив [козак] Дністром на сей бік. Покинувши волю, Бродягою... (Шевч., II, 1953, 106); Бурлаки зглянулись і все подивлялись на проворного бродягу, все чогось не йняли йому віри (Н.-Лев., II, 1956, 217); Тут не раз.. проходили і бродяги, і колишні втікачі-каторжани (Донч., III, 1956, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бродяга | бродяги |
Родовий | бродяги | бродяг |
Давальний | бродязі | бродягам |
Знахідний | бродягу | бродяг |
Орудний | бродягою | бродягами |
Місцевий | на/у бродязі | на/у бродягах |
Кличний | бродяго | бродяги |