булька
БУЛЬКА, и, ж. Порожниста, наповнена повітрям водяна і т. ін. кулька; пухир. Важка мережа тонула в воді, тільки зверху вискакували бульки (Н.-Лев., II, 1956, 227); Дощ укрив бульками став... (Рильський, І, 1946, 226); * У порівн. Великі банькаті очі, наче дві блакитних бульки, ..запаморочливо озирались навколо (Донч., III, 1956, 16,3).
@ Бульки пускати - тонути. Вже й очі вирячив бідаха наш Максим, Уже й бульки пуска (Рильський, Поеми, 1957, 265).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | булька | бульки |
Родовий | бульки | бульок |
Давальний | бульці | булькам |
Знахідний | бульку | бульки |
Орудний | булькою | бульками |
Місцевий | на/у бульці | на/у бульках |
Кличний | булько | бульки |