бунтарство
БУНТАРСТВО, а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. Пан староста звалять мене випитати тїлько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (Фр., III, 1950, 235); // Непокірливість, схильність до бунту, протесту. Може тоді й запало вперше в його [Т. Шевченка] душу зернятко бунтарства, непокірливості лихій долі (Ів., Тарасові шляхи, 1954, 18).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бунтарство | бунтарства |
Родовий | бунтарства | бунтарств |
Давальний | бунтарству | бунтарствам |
Знахідний | бунтарство | бунтарства |
Орудний | бунтарством | бунтарствами |
Місцевий | на/у бунтарстві | на/у бунтарствах |
Кличний | бунтарство | бунтарства |