бурмотати
БУРМОТАТИ, очу, очеш і БУРМОТІТИ, очу, отиш, недок., перех. Говорити невиразно, неясно; бурчати. - Співав мій Шпак, співав. Аж покіль всіх порозганяв, - Ніхто і слухати не хоче, Тікає геть та ще й бурмоче (Гл., Вибр., 1957, 73); Почав [Грицько] щось сам собі бурмотати, наче спросоння (Мирний, III, 1954, 65); Мажарин.., ніяковіючи, бурмочучи щось під ніс, вручив Катерині книгу (Вільде, Сестри.., 1958, 581); Лукія часто й глибоко дихала, бурмотіла.. якісь незрозумілі слова й раптом прокидалася (Донч., III, 1956, 20).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурмочу | бурмочемо |
2 особа | бурмочеш | бурмочете |
3 особа | бурмоче | бурмочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурмотатиму | бурмотатимемо |
2 особа | бурмотатимеш | бурмотатимете |
3 особа | бурмотатиме | бурмотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бурмотав | бурмотали |
Жіночий рід | бурмотала | |
Середній рід | бурмотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурмочімо | |
2 особа | бурмочи | бурмочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бурмочучи | |
Минулий час | бурмотавши |