бурсак
БУРСАК, а, ч. Вихованець бурси (в 1 знач.). Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, про їх завзяття, про п'яницькі бенкети (Мирний, І, 1954, 340); Вигравали музики. Вище за коней злітали на прудких ногах козаки, на них заздрими очима дивилися бурсаки, висипавши із Братського монастиря (Панч, Гомон. Україна, 1954, 100).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бурсак | бурсаки |
Родовий | бурсака | бурсаків |
Давальний | бурсакові, бурсаку | бурсакам |
Знахідний | бурсака | бурсаків |
Орудний | бурсаком | бурсаками |
Місцевий | на/у бурсаку, бурсакові | на/у бурсаках |
Кличний | бурсакаче | бурсаки |