бурун
БУРУН, а, ч. Навальна піниста хвиля. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі, високі, сердиті, з білими грепн.ями (Коцюб., І, 1955, 392); З гір спадає водопад, буруни скажена стрибають по камінню (Донч., III, 1956, 213); * Образно. З долин, з узлісь - бурун пісень, Розливно кров збудилась давня (Еллан, І, 1958, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бурун | буруни |
Родовий | буруна | бурунів |
Давальний | бурунові, буруну | бурунам |
Знахідний | бурун | буруни |
Орудний | буруном | бурунами |
Місцевий | на/у буруні | на/у бурунах |
Кличний | буруне | буруни |