бурхнути
БУРХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех. Швидко рушити вперед. Іграє і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив. Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі (Греб., І, 1957, 83); // Навальне ринути. Двері в келію неначе рвонулись і одскочили, неначе в двері бурхнула буря... (Н.-Лев., III, 1956, 371); // перев, безос. Хлинути (про рідину). Бурхнуло з неба, мов із бочки (Котл., І, 1952, 106).
2. перех. З силою кинути; шпурнути. Вона сес зачула, Рученьками сплеснула; Рученьками сплеснула, В Дунай зілля бурхнула (Чуб., V, 1874, 833); // Линути (рідину). Отець Тарасій.. без сорому взяв пляшку, бурхнув рому в стакан (Н.-Лев., III, 1956, 376);* У порівн. Я кидаюсь, ніби хто бурхнув на мене вїдро холодної води (Вас., II, 1959, 296).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурхну | бурхнемо |
2 особа | бурхнеш | бурхнете |
3 особа | бурхне | бурхнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бурхнув | бурхнули |
Жіночий рід | бурхнула | |
Середній рід | бурхнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бурхнімо | |
2 особа | бурхни | бурхніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | бурхнувши |