буряний
БУРЯНИЙ, а, е. 1. Прикм. до буря 1. Знявся раптовий буряний вітер (Шиян, Партиз. край, 1946, 6); // Який буває під час бурі. Надворі бушувала буряна злива (Коз., Серце матері, 1947, 71).
2. Бурхливий, бурний. Нам треба буряного льоту, - Грими ж, фанфар мідяний тон! (Еллан, І, 1958, 74); Останні його слова потонули в буряних оплесках (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29); // перен. Неспокійний, тривожний. Розгорталися буряні події (Донч., III, 1956, 184); Пейзаж у неї виходив не спокійний, безхмарний, а тривожний, буряний (Руд., Вітер.., 1958, 200).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | буряний | буряна | буряне | буряні |
Родовий | буряного | буряної | буряного | буряних |
Давальний | буряному | буряній | буряному | буряним |
Знахідний | буряний, буряного | буряну | буряне | буряні, буряних |
Орудний | буряним | буряною | буряним | буряними |
Місцевий | на/у буряному, бурянім | на/у буряній | на/у буряному, бурянім | на/у буряних |