білитися
БІЛИТИСЯ, білюся, білишся, недок. 1. Пас. добілити 1. Прихорошується [місто] до Першого травня. Фарбується, білиться, миється... (Вишня, І, 1956, 345).
2. Ставати білим внаслідок дії сонця і води. За зеленими вербами, на траві білиться три шматки полотна (Н.-Лев., І, 1956, 114); Він марив землею свого дитинства, тими лужками, на яких білились полотна і репались ноги (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 167).
3. Чисто вмиватися. Встала дівчина раненько, білилася біленько (Чуб., V, 1874, 1082); // Покривати обличчя білилами. [Галя:] Наталя й Аделя мов побожеволіли: миються, біляться, малюються, зодягаються, чепуряться... (Крот., Вибр., 1959, 476).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білюся | білимося |
2 особа | білишся | білитеся |
3 особа | білиться | біляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білитимуся | білитимемося |
2 особа | білитимешся | білитиметеся |
3 особа | білитиметься | білитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | білився | білилися |
Жіночий рід | білилася | |
Середній рід | білилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білімося | |
2 особа | білися | біліться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | білячись | |
Минулий час | білившись |