білозубий
БІЛОЗУБИЙ, а, е. Який має дуже білі зуби. Скрізь і всюди никають.. білозубі цигани (Вовчок, VI, 1956, 230); Регочуть за волячим військом на конях білозубі.. степовики (Гончар, Таврія.., 1957, 372); * Образно. Виростає у степах Кукурудза в кісниках, Повновісна, білозуба, Подивитись прямо любо! (Стельмах, Живі огні, 1954, 13).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | білозубий | білозуба | білозубе | білозубі |
Родовий | білозубого | білозубої | білозубого | білозубих |
Давальний | білозубому | білозубій | білозубому | білозубим |
Знахідний | білозубий, білозубого | білозубу | білозубе | білозубі, білозубих |
Орудний | білозубим | білозубою | білозубим | білозубими |
Місцевий | на/у білозубому, білозубім | на/у білозубій | на/у білозубому, білозубім | на/у білозубих |