білокрилий
БІЛОКРИЛИЙ, а, е. Який має білі крила. У повітані, попискуючи, віються над водою ластівки та легкі білокрилі крячки (Гончар, Маша.., 1959, 37); * Образно. Білокрилими кораблями пливли сліпучо-білі хмари (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); // Уживається як постійний епітет лебедя, чайки. Плавав лебідь білокрилий По глибокому ставу (Щог., Поезії, 1958, 445).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | білокрилий | білокрила | білокриле | білокрилі |
Родовий | білокрилого | білокрилої | білокрилого | білокрилих |
Давальний | білокрилому | білокрилій | білокрилому | білокрилим |
Знахідний | білокрилий, білокрилого | білокрилу | білокриле | білокрилі, білокрилих |
Орудний | білокрилим | білокрилою | білокрилим | білокрилими |
Місцевий | на/у білокрилому, білокрилім | на/у білокрилій | на/у білокрилому, білокрилім | на/у білокрилих |