більшовик
БІЛЬШОВИК, а, ч. Послідовник більшовизму, член більшовицької партії (первісне -належний до очолюваної В. І. Леніним революційної більшості на II з'їзді Російської соціал-демократичної робітничої партії); комуніст. Прихильників Леніна, які дістали на II з'їзді [РСДРП] більшість голосів при виборах, стали називати більшовиками (Іст. УРСР, I, 1953, 587); Голова комісії, старий більшовик, довго вдивлявся в риси знайомого лиця (Донч., І, 1956, 481); Іде по шляху перемог батьківщина Під прапором більшовиків (Бажан, І, 1946, 116).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | більшовик | більшовики |
Родовий | більшовика | більшовиків |
Давальний | більшовикові, більшовику | більшовикам |
Знахідний | більшовика | більшовиків |
Орудний | більшовиком | більшовиками |
Місцевий | на/у більшовику, більшовикові | на/у більшовиках |
Кличний | більшовику | більшовики |