бір
БІР, бору, ч. Сосновий або інший шпильковий ліс; також мішаний ліс з переважанням сосни. Передо мною сніг біліє. Кругом бори та болота (Шевч., І, 1951, 243); То не звір блукає в сосновому бору, то мати тікав з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103); Їхали мовчки, тілько вітер глухо стогнав у смерекових борах, віщуючи близьку відлигу (Фр., III, 1950, 309); // Взагалі будь-який ліс. Гуляє вітер у степах. Верхи борів гойдав (Рильський, II, 1960, 308).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бір | бори |
Родовий | бору | борів |
Давальний | борові, бору | борам |
Знахідний | бір | бори |
Орудний | бором | борами |
Місцевий | на/у бору | на/у борах |
Кличний | боре | бори |