в'ючити
В'ЮЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., що чим і що на що. Навантажувати робочих тварин вантажем, в'юками. - В походах і на війні запоріжці.. не мали з собою ні возів, ні ридванів, а все, що треба, в'ючили на коней (Стор., І, 1957, 264); Виводили із стайні коней й, сідлаючи їх, в'ючили переметними сумами й торбами (Морд., І, 1958, 143).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | в'ючу | в'ючимо |
2 особа | в'ючиш | в'ючите |
3 особа | в'ючить | в'ючать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | в'ючитиму | в'ючитимемо |
2 особа | в'ючитимеш | в'ючитимете |
3 особа | в'ючитиме | в'ючитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | в'ючив | в'ючили |
Жіночий рід | в'ючила | |
Середній рід | в'ючило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | в'ючмо | |
2 особа | в'юч | в'ючте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | в'ючачи | |
Минулий час | в'ючивши |