в'язкий
В'ЯЗКИЙ, а, е. 1. Клейкий, тягучий. З силою вганяти обушок.. не слід, бо віск в'язкий, обушок загрузає по самий держак (Кол., Терен.., 1959, 210); Для змащування в літній період мастило повинно бути більш в'язким, а в зимовий - менш в'язким (Пересувні кінопр., 1959, 154); // Який засмоктує; грузький, липкий, тванистий. Ноги пірнають в якісь в'язкі мочарі (Коз., Серце матері, 1947, 58); При достатній зволоженості вони [солонці].. надзвичайно в'язкі і повільно підсихають (Наука.., 11, 1956, 24); // перен. Якого важко позбутися; чіпкий. Напруженням мозкової волі він струсив із себе в'язкий острах і сміливо глянув Тучинському в очі (Досв., Вибр., 1959, 344).
2. Те саме, що в'яжучий. Перемелює [бетонний завод] на своїх велетенських жорнах камінь, пісок і цемент, видаючи готову в'язку масу у відкриті кузови автомашин (Цюпа, Україна.., 1960, 159).
3. Який під впливом зовнішніх сил здатний деформуватися, не руйнуючись (про тверді тіла); протилежне крихкий, ламкий. В'язка сталь.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | в'язкий | в'язка | в'язке | в'язкі |
Родовий | в'язкого | в'язкої | в'язкого | в'язких |
Давальний | в'язкому | в'язкій | в'язкому | в'язким |
Знахідний | в'язкий, в'язкого | в'язку | в'язке | в'язкі, в'язких |
Орудний | в'язким | в'язкою | в'язким | в'язкими |
Місцевий | на/у в'язкому, в'язкім | на/у в'язкій | на/у в'язкому, в'язкім | на/у в'язких |