в'язнути
В'ЯЗНУТИ, ну, неш, недок. 1. у чому і в що. Заглиблюватися, потрапляти в що-небудь грузьке, липке, сипке. Мовчки чвалали бійці назустріч мокрому вітрові. Коні мінометників хропли й стогнали в темряві, в'явнучи в ріллі (Гончар, І, 1954, 120); Він ішов, а ноги його наче хто тяг назад за два мотузки- Наче в'язли вони в густе болото і важко ними було ходити (Ю. Янов., І, 1958, 197).
2. до чого. Приставати, прилипати. Скрипить мороз, аж до ніг в'язне (Вас., I, 1959, 233); // до кого з чим і без додатка, перен. Надокучати комусь небажаними запитаннями, розмовами і т. ін.; чіплятися. - Та не в'язни! Чого ти пристав до нього? Дивись - хлопець не при собі (Мирний, III, 1954, 57); Мені хотілося знати, чому ж саме корінна киянка обрала наші лісові нетрі, але я розумів, що в'язнути до людини з запитаннями більш ніж нетактовно (Збан., Малин. дзвін, 1958, 290); - Думає, мабуть, що не помічає Гаркуша, як він, втиснувши Настю поруч себе, раз у раз в'язне до неї з чаркою, щоб пила (Гончар, І, 1959, 33).
3. Ставати в'язким, гуснути. Розмова біля четвертої домни. - Як зараз з в'яжучими?.. - В'язне? - Та от застигає швидко (Роб. газ., 19.II 1961, 4).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | в'язну | в'язнемо |
2 особа | в'язнеш | в'язнете |
3 особа | в'язне | в'язнуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | в'язнутиму | в'язнутимемо |
2 особа | в'язнутимеш | в'язнутимете |
3 особа | в'язнутиме | в'язнутимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | в'язнув | в'язнули |
Жіночий рід | в'язнула | |
Середній рід | в'язнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | в'язнімо | |
2 особа | в'язни | в'язніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | в'язнучи | |
Минулий час | в'язнувши |