валунник
ВАЛУННИК, -а, ч., буд. Великоуламкова зцементована порода, у складі якої переважають валуни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | валунник | валунники |
Родовий | валунника | валунників |
Давальний | валунникові, валуннику | валунникам |
Знахідний | валунник | валунники |
Орудний | валунником | валунниками |
Місцевий | на/у валуннику | на/у валунниках |
Кличний | валуннику | валунники |