вахлакуватий
ВАХЛАКУВАТИЙ, а, е. Незграбний, грубуватий, вайлуватий. У однієї жінки був чоловік, такий собі вахлакуватий та неповороткий, та ще і не мав усіх дома (Україна.., І, 1960, 250); Інспектор переступив поріг і побачив за столом знайому вахлакувату фігуру (Кир., Вибр., 1960, 126).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вахлакуватий | вахлакувата | вахлакувате | вахлакуваті |
Родовий | вахлакуватого | вахлакуватої | вахлакуватого | вахлакуватих |
Давальний | вахлакуватому | вахлакуватій | вахлакуватому | вахлакуватим |
Знахідний | вахлакуватий, вахлакуватого | вахлакувату | вахлакувате | вахлакуваті, вахлакуватих |
Орудний | вахлакуватим | вахлакуватою | вахлакуватим | вахлакуватими |
Місцевий | на/у вахлакуватому, вахлакуватім | на/у вахлакуватій | на/у вахлакуватому, вахлакуватім | на/у вахлакуватих |