ввалений
ВВАЛЕНИЙ (УВАЛЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ввалити.
2. у знач. прикм. Який ввалився; запалий. В кінці рову, під кучугурою піску на самій спеці лежала прикрита сіряком жінка, суха, аж чорна, з глибоко вваленими очима (Гончар, Таврія, 1952, 108); Стара черниця посміхнулась. Чорним проваллям зазіяв ввалений рот (Шиян, Гроза.., 1956, 476).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ввалений | ввалена | ввалене | ввалені |
Родовий | вваленого | вваленої | вваленого | ввалених |
Давальний | вваленому | вваленій | вваленому | вваленим |
Знахідний | ввалений, вваленого | ввалену | ввалене | ввалені, ввалених |
Орудний | вваленим | вваленою | вваленим | вваленими |
Місцевий | на/у вваленому, вваленім | на/у вваленій | на/у вваленому, вваленім | на/у ввалених |