ввалювати
ВВАЛЮВАТИ (УВАЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВВАЛИТИ (УВАЛИТИ), ввалю, ввалиш, док. 1. перех. Вкидати якийсь важкий предмет у що-небудь. Ось уже ввалили величезний ботюк у корито. Біле, з кори обдерте, смолисте, дерево блискотить до сонця (Фр., І, 1955, 368).
2. неперех., розм. Те саме, що ввалюватися 3. Він увалив у хату, гаразд не обтрусивши снігу (Л. Янов., І, 1959, 254); Ціла зграя людей увалила в сіни, брязкаючи шаблями, цокаючи шпорами (Мирний, І, 1954, 320); Відчинилися двері і цілим веселим юрмищем, разом з постояльцями, ввалила до хати й малеча - своя і сусідська (Гончар, II, 1959, 412).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввалюю | ввалюємо |
2 особа | ввалюєш | ввалюєте |
3 особа | ввалює | ввалюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввалюватиму | ввалюватимемо |
2 особа | ввалюватимеш | ввалюватимете |
3 особа | ввалюватиме | ввалюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ввалював | ввалювали |
Жіночий рід | ввалювала | |
Середній рід | ввалювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввалюймо | |
2 особа | ввалюй | ввалюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ввалюючи | |
Минулий час | ввалювавши |