ввалюватися
ВВАЛЮВАТИСЯ (УВАЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., ВВАЛИТИСЯ (УВАЛИТИСЯ), ввалюся, ввалишся, док. 1. Падати в що-небудь (яму, річку і т. ін.), провалюватися через неміцний покрив чого-небудь. Ой не ходи по льоду, бо увалишся (Чуб., V, 1874, 200); Пішли під землю темнотою, Еней все щупався рукою, Щоб не ввалитися куди (Котл., І, 1952, 127); Ішов [старий] якось із шинку та й увалився в глинище (Збан., Малин. дзвін, 1958, 185).
2. Заглиблюватися, западати. На кістлявих її плечах сіріє сорочка, широка-широка, мов не на неї шита; шия жовта, як у мертвяка.., щоки усередину увалилися, жовтим воском узялися (Мирний, III, 1954, 17); І подобрішали сиві од смутку очі старого, які за одну ніч глибоко ввалилися в очниці (Стельмах, Хліб.., 1959, 451).
3. розм. Заходити куди-небудь важкою ходою, незграбно, здіймаючи шум і т. ін. А Геркулес як увалився, То так у пеклі розходився, Що всіх чортяк порозганяв (Котл., І, 1952, 121); Він не ввійшов, а ввалився в кімнату й сів, важко відсапуючись (Донч., Шахта.., 1949, 133); // Заходити, вбігати юрбою, великою групою. До кімнати ввалюється натовп (Ю. Янов., IV, 1959, 30); Нарешті хатні двері відчинилися навстіж, і увалилося гостей повна хата (Головко, II, 1957, 44); // Навально вдиратися великими полчищами на чужу територію. Колись ворог увалився в Карпати, руйнував села та плюндрував людей (Чорн., Пісні.., 1958, 53).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввалююся | ввалюємося |
2 особа | ввалюєшся | ввалюєтеся |
3 особа | ввалюється | ввалюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввалюватимуся | ввалюватимемося |
2 особа | ввалюватимешся | ввалюватиметеся |
3 особа | ввалюватиметься | ввалюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ввалювався | ввалювалися |
Жіночий рід | ввалювалася | |
Середній рід | ввалювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввалюймося | |
2 особа | ввалюйся | ввалюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ввалюючись | |
Минулий час | ввалювавшись |