ввертати
ВВЕРТАТИ (УВЕРТАТИ), аю, аєш, недок., ВВЕРНУТИ (УВЕРНУТИ), вверну, ввернеш, док., перех. 1. Вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось.
2. перен., розм. Вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін. Більшала купа людей; довго слухала мовчки; потім хто-небудь увертав і своє слово (Мирний, II, 1954, 282); // Вживати у своїй мові слова, вислови і т. ін., які чим-небудь різко виділяються. Здивувало козаків тільки те, що Нікітін через два-три слова руських ввертав або татарське, або турецьке (Панч, Гомон. Україна, 1954, 305).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввертаю | ввертаємо |
2 особа | ввертаєш | ввертаєте |
3 особа | ввертає | ввертають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввертатиму | ввертатимемо |
2 особа | ввертатимеш | ввертатимете |
3 особа | ввертатиме | ввертатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ввертав | ввертали |
Жіночий рід | ввертала | |
Середній рід | ввертало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ввертаймо | |
2 особа | ввертай | ввертайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ввертаючи | |
Минулий час | ввертавши |