вельзевул
ВЕЛЬЗЕВУЛ, -а, ч. У давньоєврейських віруваннях і у християнському вченні – один зі злих духів, володар демонів, диявол; за Середньовіччя йому приписували величезну владу; прикликавши Вельзевула, було дуже важко прогнати його; він з'являвся у вигляді гігантської потворної мухи; управляв шабашами відьом; вони оспівували його під час ритуальних танців.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вельзевул | вельзевули |
Родовий | вельзевула | вельзевулів |
Давальний | вельзевулові, вельзевулу | вельзевулам |
Знахідний | вельзевула | вельзевулів |
Орудний | вельзевулом | вельзевулами |
Місцевий | на/у вельзевулі, вельзевулові | на/у вельзевулах |
Кличний | вельзевуле | вельзевули |