верзякати
ВЕРЗЯКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., вульг. Говорити нісенітницю, дурницю. Там ..хоч хто й верзякав з п'яних очей казна-що, - та все те жило, мучилось, любило, кляло... (Мирний, II, 1954, 285); // Говорити нерозбірливо, недоладно. Пізно вночі він притягся додому і п'яно реготався та верзякав (Тич., II, 1957, 59).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | верзякаю | верзякаємо |
2 особа | верзякаєш | верзякаєте |
3 особа | верзякає | верзякають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | верзякатиму | верзякатимемо |
2 особа | верзякатимеш | верзякатимете |
3 особа | верзякатиме | верзякатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | верзякав | верзякали |
Жіночий рід | верзякала | |
Середній рід | верзякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | верзякаймо | |
2 особа | верзякай | верзякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | верзякаючи | |
Минулий час | верзякавши |