вибій
ВИБІЙ1, бою, ч . 1. Заглибина, отвір, зроблені в чому-небудь ударянням. З'являлись і враз зникали глибокі темні вибої у стінах тунелю (Трубл., III, 1956, 296).
2. Вибите внаслідок частої їзди заглиблення, яма на дорозі. Коні мечуть копитами сніг, сани пірнають в вибоях (Коцюб., II, 1955, 254); Де ж у тебе хоч дорога Рівна, без вибою? Де ж мені поставить ногу Поруч із тобою? (Мал., І, 1956, 132).
ВИБІЙ2, бою, ч., гірн. Кінець гірничого виробітку, місце роботи шахтаря, яке постійно пересувається. - Працюю у вибої. Коли б ви побачили, як я навчився рубати вугілля відбійним молотком! - хвалився Юрко (Кучер, Дорога.., 1958, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вибій | вибої |
Родовий | вибою | вибоїв |
Давальний | вибоєві, вибою | вибоям |
Знахідний | вибій | вибої |
Орудний | вибоєм | вибоями |
Місцевий | на/у вибої | на/у вибоях |
Кличний | вибою | вибої |