вивірений
ВИВІРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вивірити. Прокурор знову взявся до роботи і до кінця робочого дня працював діловито й точно, як добре злагоджена і вивірена машина (Собко, Справа.., 1959, 175); Здаля.. можна було помітити точні, добре вивірені й виміряні рухи [робітників] (Смолич, І, 1958, 75).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вивірений | вивірена | вивірене | вивірені |
Родовий | вивіреного | вивіреної | вивіреного | вивірених |
Давальний | вивіреному | вивіреній | вивіреному | вивіреним |
Знахідний | вивірений, вивіреного | вивірену | вивірене | вивірені, вивірених |
Орудний | вивіреним | вивіреною | вивіреним | вивіреними |
Місцевий | на/у вивіреному, вивіренім | на/у вивіреній | на/у вивіреному, вивіренім | на/у вивірених |