виграний
ВИГРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виграти 1, 2. Їжак узяв виграний заклад, дуката і кварту горілки, гукнув на свою жінку з борозди, і обоє пішли радісно додому (Фр., IV, 1950, 66); Вона спробує, раніше ніж човен удариться об шпунт, схопитись за його край і перестрибнути на перегатку. Тоді справа виграна (Коцюба, Нові береги, 1959, 135); // виграно, безос. присудк. сл. Бачура зрозумів, що суперечку виграно, що Вовченко здався (Чаб., Тече вода.., 1961, 170).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виграний | виграна | вигране | виграні |
Родовий | виграного | виграної | виграного | виграних |
Давальний | виграному | виграній | виграному | виграним |
Знахідний | виграний, виграного | виграну | вигране | виграні, виграних |
Орудний | виграним | виграною | виграним | виграними |
Місцевий | на/у виграному, вигранім | на/у виграній | на/у виграному, вигранім | на/у виграних |