вигулькувати
ВИГУЛЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИГУЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Виринати з води. [Сирени:] Поглянь, царице, З пітьми ночі вниз на хвилі, Млистим блиском заяскрілі, І осяй в'юнкий народ, Що вигулькує із вод (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 321); - На Сибір я не хочу, а жінку без грошей таки швиргону в канаву або в Дніпро, щоб і не вигулькнула з води! (Н.-Лев., IV, 1956, 282); Вигулькнувши з води, Маруся попливла наввимашки (Донч., V, 1957, 136).
2. Раптово, швидко з'являтися звідки-небудь, з-за чогось; показуватися, виглядати. До того ж Микола час від часу вигулькував з будки, щоб усі бачили, хто за суфлера (Мушк., Чорний хліб, 1960, 53); Ось вигулькнула з-за гори ціла колонія вітряків (Коцюб., I, 1955, 239); З темряви знову вигулькнув чоловік, підкрався до купи (Кучер, Трудна любов, 1960, 67).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигулькую | вигулькуємо |
2 особа | вигулькуєш | вигулькуєте |
3 особа | вигулькує | вигулькують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигулькуватиму | вигулькуватимемо |
2 особа | вигулькуватимеш | вигулькуватимете |
3 особа | вигулькуватиме | вигулькуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вигулькував | вигулькували |
Жіночий рід | вигулькувала | |
Середній рід | вигулькувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигулькуймо | |
2 особа | вигулькуй | вигулькуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вигулькуючи | |
Минулий час | вигулькувавши |