викликуваний
ВИКЛИКУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. теп. ч. до викликувати. З одної і другої купи хтось викликуваний заходив до канцелярії і голосував (Стеф., І, 1949, 135).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | викликуваний | викликувана | викликуване | викликувані |
Родовий | викликуваного | викликуваної | викликуваного | викликуваних |
Давальний | викликуваному | викликуваній | викликуваному | викликуваним |
Знахідний | викликуваний, викликуваного | викликувану | викликуване | викликувані, викликуваних |
Орудний | викликуваним | викликуваною | викликуваним | викликуваними |
Місцевий | на/у викликуваному, викликуванім | на/у викликуваній | на/у викликуваному, викликуванім | на/у викликуваних |