вилискувати
ВИЛИСКУВАТИ, ує, недок., без додатка і чим. М'яко блищати, відсвічувати; лисніти. Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі на північний захід (Кочура, Зол. грамота, 1960, 51); Виорана земля чорніла, аж вилискувала, і тільки де-не-де несміло виглядали зелені листочки трави (Ткач, Черг. завдання, 1951, 143); Матроси стоять на юті, мов статуї. Їхні руки й обличчя вилискують бронзою (Кучер, Чорноморці, 1956, 21).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилискую | вилискуємо |
2 особа | вилискуєш | вилискуєте |
3 особа | вилискує | вилискують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилискуватиму | вилискуватимемо |
2 особа | вилискуватимеш | вилискуватимете |
3 особа | вилискуватиме | вилискуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилискував | вилискували |
Жіночий рід | вилискувала | |
Середній рід | вилискувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилискуймо | |
2 особа | вилискуй | вилискуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вилискуючи | |
Минулий час | вилискувавши |