вилягати
ВИЛЯГАТИ, ає, недок., ВИЛЯГТИ, яже; мин. ч. виліг, лягла, ло; док. 1. Лягати, падати (про всіх або багатьох). Збуджений, лежав [Данько] з Валериком поміж заробітчанами, що вилягли покотом (Гончар, Таврія.., 1957, 68); А дуб падав не сам. За одним замахом він скосив десятки дерев, що росли поблизу.. І вони вилягли поруч з дубом, покірні й нещасні (Загреб., Європа 45, 1959, 49).
2. Гинути від голоду, на полі бою і т. ін. (про всіх або багатьох). Виляже взимку без корму худоба... (Манж., Тв., 1955, 42).
3. Пригинатися стеблом до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру і т. ін. Не встояла [пшениця] проти дощів і вітрів, аж вилягла трохи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилягаю | вилягаємо |
2 особа | вилягаєш | вилягаєте |
3 особа | вилягає | вилягають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилягатиму | вилягатимемо |
2 особа | вилягатимеш | вилягатимете |
3 особа | вилягатиме | вилягатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилягав | вилягали |
Жіночий рід | вилягала | |
Середній рід | вилягало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилягаймо | |
2 особа | вилягай | вилягайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вилягаючи | |
Минулий час | вилягавши |