винирнути
ВИНИРНУТИ, ну, неш, док. 1. Нирнувши, виплисти; занурившись, піднятися знов на поверхню води чи іншої рідини. - У казанах кип'ячу смолу ополониками мішали, і котрий грішник винирне, то він його гарячою смолою і обіллє (Кв.-Осн., II, 1956, 246); Пірнає [пароплав] бугшпритом у воду і знову струшується, винирнувши з води, наче гігантський птах (Довж., Зач. Десна, 1957, 399).
2. перен. Раптово показатися, з'явитися, вискочити звідки-небудь. З-за кущів винирне то його голова, то плече, то майнуть чорні кучері, а Марину неначе здавить за саме серце (Н.-Лев., I, 1956, 92); Ось той горбок, звідки винирнув корсак, ось те місце, де він біг... Де ж звір? Невже втік? (Донч., І, 1956, 129).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винирну | винирнемо |
2 особа | винирнеш | винирнете |
3 особа | винирне | винирнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | винирнув | винирнули |
Жіночий рід | винирнула | |
Середній рід | винирнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винирнімо | |
2 особа | винирни | винирніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | винирнувши |