винороб
ВИНОРОБ, а, ч. Той, хто виготовляє вино. На великому плацу, під горою, стояли цілі яруси великих сорокавідерних бочок з вином, а біля них тупцював якийсь дідок, як виявилося, головний винороб заводу (Кучер, Голод, 1961, 147); - Ви знаєте, це [вино] нашого власного виробу, - зауважила жінка, коли я, випивши, аж прицмокнув. - Вашого? - здивовано підніс очі Карпо. - Ви хіба винороби? (Досв., Вибр., 1959, 418).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | винороб | винороби |
Родовий | винороба | виноробів |
Давальний | виноробові, виноробу | виноробам |
Знахідний | винороба | виноробів |
Орудний | виноробом | виноробами |
Місцевий | на/у виноробі, виноробові | на/у виноробах |
Кличний | виноробе | винороби |