виноробний
ВИНОРОБНИЙ, а, е. Признач. для виготовлення вина. Для виробництва вина організовано виноробний пункт (Колг. енц., І, 1956, 176).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виноробний | виноробна | виноробне | виноробні |
Родовий | виноробного | виноробної | виноробного | виноробних |
Давальний | виноробному | виноробній | виноробному | виноробним |
Знахідний | виноробний, виноробного | виноробну | виноробне | виноробні, виноробних |
Орудний | виноробним | виноробною | виноробним | виноробними |
Місцевий | на/у виноробному, виноробнім | на/у виноробній | на/у виноробному, виноробнім | на/у виноробних |