виношений
ВИНОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виносити. Вона, вигадувана ще за часів кріпацтва, виношена кріпацькими руками, вихолена у панській сім'ї, не буде чистити тії риби (Мирний, І, 1954, 350); Кожне слово у Назара було зважене, кожна думка, мабуть, заздалегідь обдумана і виношена (Збан., Переджнив'я, 1955, 127); Виборна се була сестричка Галя,.. хоч у виношеній, та у червоній стрічечці (Вовчок, І, 1955, 301); Я ледве впізнаю.. Стьопу-бригадира, що вирядився в старий, геть виношений трофейний кітель (Гончар, Маша.., 1959, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виношений | виношена | виношене | виношені |
Родовий | виношеного | виношеної | виношеного | виношених |
Давальний | виношеному | виношеній | виношеному | виношеним |
Знахідний | виношений, виношеного | виношену | виношене | виношені, виношених |
Орудний | виношеним | виношеною | виношеним | виношеними |
Місцевий | на/у виношеному, виношенім | на/у виношеній | на/у виношеному, виношенім | на/у виношених |