винуватий
ВИНУВАТИЙ, а, е. 1. Який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Зчепилася бійка. .. крик... гвалт ... Насилу розборонили.. Хто винуватий, хто правий? гаразд не знав ніхто... (Мирний, II, 1954, 195); Марта сиділа зів'яла і винувата. Обняла руками коліна, схилила голову (Коцюб., II, 1955, 295); - Винуваті машиністи, але вони складають усю провину на слюсарів. Мовляв, поставили погану пробку (Донч., І, 1956, 416); // Який є причиною чого-небудь. Як тільки літо, так я й в дорогу! Та вже, видно, така моя доля.. На сей раз, може, доля й не винувата, бо се таки моє давнє бажання (Л. Укр., V, 1956, 144); // у знач. ім. винуватий, того, ч. Той, хто провинився у чому-небудь; винуватець. - А-а-а-а! - позіхнув хтось. - Хто то? - Знову гукнув учитель. Усі оглянулись, шукаючи винуватого (Мирний, І, 1954, 328); Поглянув [пан] спокійно, з виразом жалю, на трупа і на винуватого,.. врешті запитав: - За що ти вбив? (Фр., II, 1950, 116).
2. В якому виражається усвідомлення вини, провини. Катерина враз опустила униз сині винуваті очі (Вас., II, 1959, 351); З обличчя Вадима Успенського весь час не сходила бліда винувата усмішка (Панч, В дорозі, 1959, 63).
3. розм. Який має борг. Хоч був [Мирон] неграмотний, та помічав.. - хто скільки винуватий грошей, і ні разу він не помилився (Григ., Вибр., 1959, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | винуватий | винувата | винувате | винуваті |
Родовий | винуватого | винуватої | винуватого | винуватих |
Давальний | винуватому | винуватій | винуватому | винуватим |
Знахідний | винуватий, винуватого | винувату | винувате | винуваті, винуватих |
Орудний | винуватим | винуватою | винуватим | винуватими |
Місцевий | на/у винуватому, винуватім | на/у винуватій | на/у винуватому, винуватім | на/у винуватих |
винний
ВИННИЙ 1, ВИНЕН, винна, винне. 1. Який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому не винна, держався руки жінки, а за нею - й тещі (Мирний, II, 1954, 284); Був час, коли я була винна перед тобою (Ю. Янов., II, 1958, 75); - Чому ви не визнаєте себе винним у вбивстві двох товаришів? (Довж., І, 1958, 282); - Хіба ж я винен, що я з природи лівак? (Гончар, Тронка, 1963, 257); // Який є причиною чого-небудь. [Острожин:] Я завидую? Ні, серйозно, се ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна (Л. Укр., II, 1951, 85); // у знач. їм. винний, ного, ч. Той, хто зробив злочин, провинився у чому-небудь; винуватець. - Треба в міліцію заявити. Вони нехай шукають винних, а ми повертаймося назад (Шиян, Баланда, 1957, 54).
2. Який має борг. - Твій дідусь та його дідові та винен був п'ятдесят рублів (Кв.-Осн., II, 1951, 501); [Xрапко:] А грошей багато вони були винні? (Мирний, V, 1955, 124); [Рухля:] Побіжи зараз до Соломії, візьмеш у неї курку і мірку картоплі: вона мені винна (К.-Карий, І, 1960, 221).
ВИННИЙ2, а, е. 1. Прикм. до вино1. Папаяніс засвітив лампу, з підземелля повіяло вогкістю, винним духом, цвіллю (Чаб., Балкан. весна, 1960, 257); // Признач. для виготовлення, зберігання, продажу вина. Купивши м'яса, о. Артемій пішов до винного погреба (Н.-Лев., IV, 1956, 110).
^ Винний камінь - твердий осад, що утворюється при бродінні виноградного соку і зберіганні вина. [Мефістофель:] І тут же прастаре вино: Клепки потліли вже давно, Та держить бочку камінь винний (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 208); Винна кислота - органічна кислота, що міститься в багатьох ягодах; добувається з винного каменю і використовується в хімії та медицині. В різних фруктах містяться яблучна, лимонна і винна кислоти, а також ароматичні речовини (Укр. страви, 1957, 24); Винний спирт - безбарвна рідина з характерним запахом, що добувається для виготовлення алкогольних напоїв та для технічних потреб; етиловий спирт.
2, Те саме, що кисло-солодкий. Яблуко "Юрій Гагарін" приємне на смак, винне, солодкувате (Рад. Укр., 30.V 1961, 3); // Який має кисло-солодкі плоди. Всі яблінки [яблуньки] солоденькі, лиш одна винна (Укр.. лір. пісні, 1958, 445).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | винний | винна | винне | винні |
Родовий | винного | винної | винного | винних |
Давальний | винному | винній | винному | винним |
Знахідний | винний, винного | винну | винне | винні, винних |
Орудний | винним | винною | винним | винними |
Місцевий | на/у винному, виннім | на/у винній | на/у винному, виннім | на/у винних |