виняток
ВИНЯТОК, тку, ч. Відхилення від звичайного, від загального правила. Винятки, очевидячки, минаємо (Коцюб., III, 1956, 239); Земля скрізь потребує роботи, і його бургундська земля не становила винятку, швидше, навпаки - вона вимагала праці подвійної (Ю. Янов., ІІ, 1954, 49); Тато мій - рішуча й тверда людина, хоч мрійник. Нібито ці якості в людині не поєднуються, але тато, мабуть, виняток (Речм., Твій побратим, 1962, 13).
Без винятку - не виключаючи нікого, нічого. Досі вона була доброзичливою до всіх без винятку (Гончар, Новели, 1954, 167); За винятком кого, чого - виключаючи кого-, що-небудь; крім когось, чогось. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (Трубл., II, 1955, 182); По всій землі тортури, ешафоти, за винятком радянської землі... (Сос., І, 1957, 481).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виняток | винятки |
Родовий | винятку | винятків |
Давальний | виняткові, винятку | виняткам |
Знахідний | виняток | винятки |
Орудний | винятком | винятками |
Місцевий | на/у винятку | на/у винятках |
Кличний | винятку | винятки |