виправдувальний
ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину. Такі чесні, хороші очі були у бійця, а от слова не дотримав. Вона намагалася знайти виправдувальні обставини, але сум і образа не вгамовувалися (Багмут, Опов., 1959, 79); // В якому стверджується невинність підсудного. Переконаний [промовець], що іншого вироку, крім виправдувального, присяжні судді не можуть винести (Фр.,VI, 1951, 276).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виправдувальний | виправдувальна | виправдувальне | виправдувальні |
Родовий | виправдувального | виправдувальної | виправдувального | виправдувальних |
Давальний | виправдувальному | виправдувальній | виправдувальному | виправдувальним |
Знахідний | виправдувальний, виправдувального | виправдувальну | виправдувальне | виправдувальні, виправдувальних |
Орудний | виправдувальним | виправдувальною | виправдувальним | виправдувальними |
Місцевий | на/у виправдувальному, виправдувальнім | на/у виправдувальній | на/у виправдувальному, виправдувальнім | на/у виправдувальних |