виправка
ВИПРАВКА, и, ж. 1. рідко. Дія за знач. виправляти, виправити 2, 7. Я дивуюся, як їм не відпаде охота приносити мені купи макулатури для виправки "стилю" (Л. Укр., III, 1952, 691); Оддасть шкурку за виправку (Номис, 1864, № 10571).
2. Постава тіла, набута в результаті спеціальних вправ. Багатолітня військова виправка відчувалася і в рухах, і особливо в його легкій, пружній ході (Руд., Вітер.., 1958, 15); Зайшов ще один чоловік, судячи з виправки й легкості рухів, теж спортсмен (Собко, Стадіон, 1954, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виправка | виправки |
Родовий | виправки | виправок |
Давальний | виправці | виправкам |
Знахідний | виправку | виправки |
Орудний | виправкою | виправками |
Місцевий | на/у виправці | на/у виправках |
Кличний | виправко | виправки |