випровадження
ВИПРОВАДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. випровадити.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | випровадження | випровадження |
Родовий | випровадження | випроваджень |
Давальний | випровадженню | випровадженням |
Знахідний | випровадження | випровадження |
Орудний | випровадженням | випровадженнями |
Місцевий | на/у випровадженні | на/у випровадженнях |
Кличний | випровадження | випровадження |