виродливий
ВИРОДЛИВИЙ, а, е. Який має фізичні вади, зовнішньо потворний (про людину, тварину, частини тіла). [Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її виродливу, негарну, страшну? (Коч., II, 1956, 517); У живих залишали [спартанці] тільки здорових дітей: кволих або виродливих кидали в гірське урвище (Іст. стар. світу, 1957, 91); // Який має порушення нормальної будови (про рослину). Внесення гною безпосередньо під моркву слід уникати, бо, за даними ряду авторів, це призводить до формування виродливих галузистих коренів (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 207).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виродливий | виродлива | виродливе | виродливі |
Родовий | виродливого | виродливої | виродливого | виродливих |
Давальний | виродливому | виродливій | виродливому | виродливим |
Знахідний | виродливий, виродливого | виродливу | виродливе | виродливі, виродливих |
Орудний | виродливим | виродливою | виродливим | виродливими |
Місцевий | на/у виродливому, виродливім | на/у виродливій | на/у виродливому, виродливім | на/у виродливих |