вирування
ВИРУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вирувати. Почулося вирування води за кормою (Трубл., II, 1955, 341); Внизу, у вируванні темної куряви, з гуркотом підстрибували скаженіючі плуги (Гончар, Новели, 1954, 112); Знову побачив [Петруня] вирування вільного в городі життя, побачив весняне сонце, безмежне небо (Вас., II, 1959, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вирування | вирування |
Родовий | вирування | вирувань |
Давальний | вируванню | вируванням |
Знахідний | вирування | вирування |
Орудний | вируванням | вируваннями |
Місцевий | на/у вируванні | на/у вируваннях |
Кличний | вирування | вирування |