вирячкуватий
ВИРЯЧКУВАТИЙ, а, е, розм. 1. Який дуже видається назовні, випуклий більше, ніж звичайно (про очі). Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очим на молоду (Н.-Лев., І, 1956, 136); Вона [Настуся] була маленька, тонісінька, вертлява, з дрібненьким гостроносим обличчям.., і сірими вирячкуватими очима (Збан., Малин. дзвін, 1958, 30).
2. Який має такі очі. - Одягайся, друже, - наказав вирячкуватий лікар (Донч., І, 1956, 368).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вирячкуватий | вирячкувата | вирячкувате | вирячкуваті |
Родовий | вирячкуватого | вирячкуватої | вирячкуватого | вирячкуватих |
Давальний | вирячкуватому | вирячкуватій | вирячкуватому | вирячкуватим |
Знахідний | вирячкуватий, вирячкуватого | вирячкувату | вирячкувате | вирячкуваті, вирячкуватих |
Орудний | вирячкуватим | вирячкуватою | вирячкуватим | вирячкуватими |
Місцевий | на/у вирячкуватому, вирячкуватім | на/у вирячкуватій | на/у вирячкуватому, вирячкуватім | на/у вирячкуватих |