висланий
ВИСЛАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вислати 1. Д. Коваленко, наскільки знаю, дістав вислану Вами драму (Коцюб., III, 1956, 260); В голові колони біля командира дивізіону на сірих конях бійці з дивізіонної розвідки, які заздалегідь були вислані вперед (Головко, І, 1957, 285); // у знач. ім. висланий, ного, ч. Те саме, що висланець 1.
ВИСЛАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вислати2. Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці (Мирний, III, 1954, 257); Земля їх [лісів] вислана зів'ялим листям (Март., Тв., 1954, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | висланий | вислана | вислане | вислані |
Родовий | висланого | висланої | висланого | висланих |
Давальний | висланому | висланій | висланому | висланим |
Знахідний | висланий, висланого | вислану | вислане | вислані, висланих |
Орудний | висланим | висланою | висланим | висланими |
Місцевий | на/у висланому, висланім | на/у висланій | на/у висланому, висланім | на/у висланих |