виструнчений
ВИСТРУНЧЕНИЙ, а, е. Який тримається дуже прямо, струнко. Він ще й досі ходив виструнчений, весь час сипав військовими примовками (Збан., Переджнив'я, 1955, 94); Уся її [дівчини] постать - легка, підібрана, виструнчена (Коз., Сальвія, 1959, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виструнчений | виструнчена | виструнчене | виструнчені |
Родовий | виструнченого | виструнченої | виструнченого | виструнчених |
Давальний | виструнченому | виструнченій | виструнченому | виструнченим |
Знахідний | виструнчений, виструнченого | виструнчену | виструнчене | виструнчені, виструнчених |
Орудний | виструнченим | виструнченою | виструнченим | виструнченими |
Місцевий | на/у виструнченому, виструнченім | на/у виструнченій | на/у виструнченому, виструнченім | на/у виструнчених |