вистукування
ВИСТУКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вистукувати і звуки, утворювані цією дією. Через наушники він [радист] вслухався до вистукування ключа (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 234).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вистукування | вистукування |
Родовий | вистукування | вистукувань |
Давальний | вистукуванню | вистукуванням |
Знахідний | вистукування | вистукування |
Орудний | вистукуванням | вистукуваннями |
Місцевий | на/у вистукуванні | на/у вистукуваннях |
Кличний | вистукування | вистукування |