витурювати
ВИТУРЮВАТИ, юю, юєш і ВИТУРЯТИ, яю, яєш, недок., ВИТУРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Спроваджувати кого-небудь, звільнятися від чиєїсь присутності. - Ого, - мовила сама собі Оксана Сергіївна, - доведеться витурювати непроханих пожильців! (Ю. Янов., II, 1954, 68); Почали вдвох радитися, як би дідову дочку витурити з дому, щоб її не було! (Укр.. казки, 1951, 333); Усе думав [Корній] про те, як би йому відсіля, з хутора, Демка витурити (Гр., І, 1963, 408); // Грубо виганяти, проганяти кого-небудь. Він з тріском розчинив протрухлі двері і, покриваючись шашільним пилком, витурив Матвія (Стельмах, І, 1962, 86).
@ Витурити в три шиї (втришия, в шию) кого - дуже грубо прогнати. - Сергій насміявся з тебе?.. То зараз же, при тобі, в три шиї витурю, в безвість нажену його, псяюху такого! (Стельмах, Хліб.., 1959, 121); - Якщо ви.. не вийдете з кабінету, я подзвоню зараз Радивонові, і він вас витурить у шию (Тют., Вир, 1964, 147).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витурюю | витурюємо |
2 особа | витурюєш | витурюєте |
3 особа | витурює | витурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витурюватиму | витурюватимемо |
2 особа | витурюватимеш | витурюватимете |
3 особа | витурюватиме | витурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витурював | витурювали |
Жіночий рід | витурювала | |
Середній рід | витурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витурюймо | |
2 особа | витурюй | витурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | витурюючи | |
Минулий час | витурювавши |