вихоплюватися
ВИХОПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИХОПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. вихопляться; док. 1. Швидко вибігати, виїжджати, вискакувати куди-небудь, раптово з'являтися десь. Застояні коні, вибиваючи гнізда в снігу, з польової дороги вихоплюються на вузьку просіку (Стельмах, Хліб.., 1959, 38); Вихопившись ген аж за місто, молодий хорунжий обернувся на коні до замка (Кач., II, 1958, 414); "Яструбок" [літак] сховався в білій хмарі. На ворога він вихопився, як блискавка (Ю. Янов., І, 1958, 271); // Рвучко, швидко підніматися на що-небудь. Семен вихопився в сідло, до Силантія нагнувся з коня, ледве встиг кинути: - Рятуй, брате, хлопця з кобзарем! (Ле, Побратими, 1954, 34); З розгону грузовик вискочив на греблю з кривими вербами, заревів і вихопився на горб (Донч., VI, 1957, 429).
2. Швидко вискакувати, вибиратися звідки-небудь. Злякано пробираючись серед несамовитого собачого гвалту, вони [дівчата] вихоплювались з хутора, мов з пекла (Гончар, Таврія.., 1957, 16); Вихопившись з палаючої машини, поранений, він добрався до своїх окопів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 230); * Образно. Купа чорного диму вихопилась з-під її [клуні] високої покрівлі (Н.-Лев., II, 1956, 197); // Швидко або раптово вириватися з чого-небудь (про подих, голос і т. ін.). Піт заливав очі [Хоми], важкий подих вихоплювався з пересохлого горла (Довж., Зач. Десна, 1957, 60); З грудей Лариси вихопився приглушений зойк (Руд., Остання шабля, 1959, 64). // Виділятися раптово і виразно на короткий час (про світло, звуки). "Туру-туру... та!.. туру-туру... та!.."- гриміла сурма,.. і лиш інколи в хвилину віддишки вихоплювалось з-під гніту її тонке телікання скрипки або різкий, верескливий голос кларнета... (Коцюб., І, 1955, 232); Лара помітила, що двері до кімнати, в якій давно вже ніхто не жив, напіввідчинені, і в коридор вихоплюється світло (Шовк., Інженери, 1956, 114).
3. Несподівано, поспішно вириватися наперед із словом, фразою, говорити що-небудь, запитувати, твердити. - Овва! не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (Коцюб., І, 1955, 33); - Не бійтеся, вуйку Юро, я за вас і ні за кого не промовлюсь, - вихопився Василько (Турч., Зорі.., 1950, 194); // Раптово бути сказаним, несподівано прозвучати (про слово, фразу, вигук). І сам не стямивсь, як вихопилось сеє слово (Барв., Опов.., 1902, 13); Ще трохи, і в неї вихопилося б уголос, що вони, власне, й не рідня (Вільде, Сестри.., 1958, 458).
4. тільки недок. Пас. до вихоплювати 2.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихоплююся | вихоплюємося |
2 особа | вихоплюєшся | вихоплюєтеся |
3 особа | вихоплюється | вихоплюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихоплюватимуся | вихоплюватимемося |
2 особа | вихоплюватимешся | вихоплюватиметеся |
3 особа | вихоплюватиметься | вихоплюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихоплювався | вихоплювалися |
Жіночий рід | вихоплювалася | |
Середній рід | вихоплювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихоплюймося | |
2 особа | вихоплюйся | вихоплюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вихоплюючись | |
Минулий час | вихоплювавшись |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихоплююся | вихоплюємося |
2 особа | вихоплюєшся | вихоплюєтеся |
3 особа | вихоплюється | вихоплюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихоплюватимуся | вихоплюватимемося |
2 особа | вихоплюватимешся | вихоплюватиметеся |
3 особа | вихоплюватиметься | вихоплюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихоплювався | вихоплювалися |
Жіночий рід | вихоплювалася | |
Середній рід | вихоплювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихоплюймося | |
2 особа | вихоплюйся | вихоплюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вихоплюючись | |
Минулий час | вихоплювавшись |