вицвяхуваний
ВИЦВЯХУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до вицвяхувати. Кроки трьох наближалися. Глухо шурхотіла щебінка під грубими, вицвяхуваними підошвами чобіт (Загреб., Європа 45, 1959, 88); Підперізувались вони [козаки, табунщики і чабани] шкуряним поясом і прив'язували до його гаман, вицвяхуваний і гудзиками, і мідними бляшками (Стор., І, 1957, 267).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вицвяхуваний | вицвяхувана | вицвяхуване | вицвяхувані |
Родовий | вицвяхуваного | вицвяхуваної | вицвяхуваного | вицвяхуваних |
Давальний | вицвяхуваному | вицвяхуваній | вицвяхуваному | вицвяхуваним |
Знахідний | вицвяхуваний, вицвяхуваного | вицвяхувану | вицвяхуване | вицвяхувані, вицвяхуваних |
Орудний | вицвяхуваним | вицвяхуваною | вицвяхуваним | вицвяхуваними |
Місцевий | на/у вицвяхуваному, вицвяхуванім | на/у вицвяхуваній | на/у вицвяхуваному, вицвяхуванім | на/у вицвяхуваних |