вмурований
ВМУРОВАНИЙ (УМУРОВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вмурувати. В городі Козлові стояла темниця кам'яная. Сім сажень в землю вмурованая (Укр.. думи.., 1955, 53); * У порівн. Дарка стояла, як вмурована (Л. Укр., III, 1952, 176); Ноги Гордія були ніби вмуровані і від землі не відривалися (Тют., Вир, 1964, 235).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вмурований | вмурована | вмуроване | вмуровані |
Родовий | вмурованого | вмурованої | вмурованого | вмурованих |
Давальний | вмурованому | вмурованій | вмурованому | вмурованим |
Знахідний | вмурований, вмурованого | вмуровану | вмуроване | вмуровані, вмурованих |
Орудний | вмурованим | вмурованою | вмурованим | вмурованими |
Місцевий | на/у вмурованому, вмурованім | на/у вмурованій | на/у вмурованому, вмурованім | на/у вмурованих |